- ставний
- (який має високу струнку постать, міцну будову тіла), поставний, статурний, стрункий, показний, сановитий, фіґуристий
Словник синонімів української мови. 2014.
ставний
Смотреть что такое "ставний" в других словарях:
ставний — I а/, е/. 1) Який має високу струнку постать, міцну будову тіла; поставний. || Гарно й пропорційно складений (про фігуру). || Який відзначається правильним, пропорційним співвідношенням частин, витонченістю ліній (про дерева, колони і т. ін.). 2) … Український тлумачний словник
ставний — 1 прикметник який має гарну статуру ставний 2 прикметник нерухомо поставлений ставний 3 прикметник від: став … Орфографічний словник української мови
зіставний — а/, е/. Стос. до зіставлення. •• Зіставни/й ме/тод система прийомів і методик систематичного порівняння об єктів, явищ тощо на основі встановлення між ними еквівалентності … Український тлумачний словник
зіставний — прикметник … Орфографічний словник української мови
порівняльно-зіставний — прикметник … Орфографічний словник української мови
показний — I 1) (який звертає на себе увагу позитивними якостями, властивостями, зовнішнім виглядом; про зовнішній вигляд когось / чогось), видний, солідний, презентабельний, авантажний; ставний, статечний, імпозантний (про людину, що має гарну статуру,… … Словник синонімів української мови
а — I невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука а . II 1. спол. протиставний. 1) Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки; із част. не (сполучення не ..., а або а … Український тлумачний словник
бравий — а, е. Який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю. || Гарний, ставний. || рідко. Молодецький, хвацький. || діал. Добрий … Український тлумачний словник
козак — а/, ч. 1) У 15 18 ст. – вільна озброєна людина, що жила на півдні України та брала участь у військових діях проти татаро турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини. •• Городові/ козаки/ козаки, що жили по селах і містах України (крім … Український тлумачний словник
молодцюватий — а, е. Який має бравий вигляд; ставний, спритний. || Власт. молодцеві (у 2 знач.). Молодцювата виправка … Український тлумачний словник
